пʼятниця, 15 вересня 2017 р.



Цікавий урок


Вже не існує тієї школи, де діти, сидячи рівно і склавши руки, чемно слухають суворого вчителя. Сучасні школярі хочуть комунікації, розмови з педагогом, якого воліють сприймати радше як порадника, а не як строгого критика. Змінився і підхід до навчання – учням не цікаво 45 хвилин слухати теорію, тому вони все частіше знаходять більш цікаві заняття у своїх гаджетах, не звертаючи уваги на вчителя. Як зробити так, щоб на кожному Вашому уроці діти не нудьгували? Ми підготували сім основних порад.

Потоваришуйте з учнями

Сучасні учні скептично ставляться до вчителя, який намагається бути вищим за них. Дозвольте дітям бути на рівні з Вами, однак пильнуйте, щоб вони дотримувались правил поведінки. Знайдіть спільні теми зі школярами, станьте для них другом і порадником, розпитуйте про їхні інтереси та проблеми. Почніть урок не з перевірки домашнього завдання, а з питання про останній популярний фільм чи бестселер, останню резонансну новину або нову пісню відомої групи. Бодай 10 хвилин уроку Ви можете обговорювати ті проблеми, які цікавлять клас.
Запам’ятайте, Ваше головне завдання полягає не в тому, щоб вичитати дітям урок. Головне завдання кожного вчителя – виховувати учнів свідомими людьми, які вміють мислити і поважати один одного.

Ніколи не переказуйте того, що можна прочитати в підручнику

Найбільше у школі мій клас не любив уроки хімії, бо вчителька розгортала підручник і читала з нього. Однак іноді вона приносила реактиви і показувала нам “хімічні дива”. Тоді ми дивувались, як швидко пролітав час. І тільки ці уроки з хімії ми згадуємо часто. Тому завжди старайтесь знайти цікаву інформацію (факти, історії, пригоди) для учнів з приводу тієї чи іншої теми. Не змушуйте їх конспектувати підручник чи вчити параграф напам’ять. Краще запропонуйте дітям виписати основну інформацію у зошит так, як вони вважають за потрібне.


Використовуйте різноманітні методики

Цікаві методи навчання як от “філософія для дітей”, “змішане навчання”“positum-підхід” неодмінно допоможуть підготуватись до уроку якнайкраще. Оберіть ту методику, яка подобається Вам найбільше і застосовуйте її на уроці. Якщо поки що не готові до таких кардинальних змін, то вибирайте з кожної методики те, що вважаєте найголовнішим і експериментуйте, поєднуйте. Пам’ятайте, діти дуже люблять різноманітність. Побачивши, що вчитель намагається провести урок нестандартно, вони спочатку спостерігатимуть за цим процесом, а пізніше самі пропонуватимуть ідеї.

Максимально поєднуйте теорію з практикою

Звісно, у Вас є план і теми уроків. Але ж погодьтесь, що всього діти не запам’ятають. Тому намагайтесь хоча б додатково подати їм ту інформацію з предмету, яка знадобиться в житті. Наприклад, правила з української мови мало хто запам’ятає. Натомість, Ви можете створити табличку “Як ми говоримо”, в якій подати правильні і неправильні вислови на щодень. Щоб зацікавити учнів літературою, запропонуйте їм прочитати книги, в яких описують проблеми підлітків, тобто те, що їх справді цікавить. З економіки, наприклад, навчіть їх розробляти власний бюджет. Дайте учням зрозуміти, що саме Ваш предмет принесе їм максимальну користь у повсякденному житті.


Давайте учням цікаві домашні завдання

Щоб дітям не було нудно, поєднуйте вправи з підручника з нестандартними домашніми завданнями. Кросворди, плакати, презентації, опитування, представлення – все це буде цікаво виконувати учням. А деякі домашні завдання Ви можете виконувати з ними. Наприклад, дітям буде корисно побачити, як робить презентацію чи опитування вчитель. Ви можете виконати ці завдання з помилками і запропонувати дітям знайти їх або оцінити Вашу роботу. Учні люблять порівняти своє завдання із завданням вчителя.
Ви можете не завжди перевіряти домашні вправи з підручника, бо, повірте, їх завжди можна списати перед урок у товариша. Набагато ефективніше буде перевіряти домашні завдання, придумані Вами. Переважно відповіді на них знайти важко, тому діти старатимуться виконувати їх самостійно.
Складіть учням обов’язковий список кіно-лекторію з Вашого предмету, який вони повинні подивитись протягом семестру і написати рецензію на кожен фільм. Додайте до цього списку і документальні, і художні стрічки.

Намагайтесь проводити уроки надворі

Переважно діти півдня проводять у класі, сидячи за партами. А коли за вікном гріє тепле сонечко, дуже важко зосередитись на навчанні. Тому школярам буде корисно прогулятись за межами або навколо школи, слухаючи вчителя. Оберіть заздалегідь місце, де буде тихо і затишно, посадіть дітей колом на траві, сядьте біля них і в такому форматі проводьте урок. Замість дошки Ви можете використовувати ватман чи зошити, а замість крейди – кольорові маркери. Такий формат уроку дуже підходить для вивчення природничих предметів. Якщо ж Ви живете у великому місті або маєте змогу піти з учнями в музей – використовуйте цю можливість. Наприклад, урок історії в музеї запам’ятається дітям надовго. В будь-якому випадку їм дуже сподобається вчитись в неформальній обстановці, відвідуючи цікаві місця.

Проводьте кожен урок так, ніби проводите його востаннє

Учні добре відчувають, коли вчитель старається на уроці, а коли приходить лише, “аби відбути”. Тому віддавайте себе на сто відсотків, готуйтесь до кожного уроку якнайкраще, вигадуйте цікаві завдання і старайтесь бути тим вчителем, якого б Ви самі хотіли мати. Будьте щирими з учнями, і вони також будуть щирими з Вами. Пам’ятайте, що Ви не маєте права бути вчителем лише в школі. Бо бути вчителем – означає бути ним завжди.

 15 тез про нову освіту

Ухвалений Верховною Радою 5 вересня Закон «Про освіту» започатковує масштабні реформи у галузі, яка досі мало змінилася з радянських часів. Власне, і чинний закон про освіту ухвалювали ще в радянські часи – навесні 1991. Відтоді він зазнав безліч змін.
Робота над новим законом тривала понад три роки, а голосування за нього об’єднало всі парламентські партії, крім Опоблоку й «Свободи». Рішення Ради публічно підтримав і президент Порошенко, а отже закон, швидше за все, буде підписаний і набуде чинності. Отже, які зміни відбудуться в освіті?

1. Не просто знання, а вміння

Від практики напаковування дітей великим обсягом інформації і навчання за принципом «зазубрив – відповів – забув» українська освіта, насамперед шкільна, має перейти до розвитку у дітей компетентностей. Нова українська школа має розвивати у дітей «читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики і приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими».
Власне, велика частина закладених у законі норм підпорядкована саме цій меті, для досягнення якої закладам освіти, педагогам, батькам і самим здобувачам освіти надається велика свобода дій.

2. Трирівнева 12-річна школа

Діти йтимуть до школи, як правило, у 6-річному, але в будь-якому разі не пізніше 7-річного віку і вчитимуться 12 років.
Середня освіта поділятиметься на початкову (4 роки, 1-4 класи), базову (5 років, 5-9 класи) і профільну (3 роки, 10-12 класи). Починаючи з 5 класу діти вчитимуться в гімназіях, а після закінчення 9 класу продовжуватимуть навчання у ліцеях (закладах старшої або профільної школи) або ж здобуватимуть професійну освіту.
Після закінчення кожного рівня знання учнів перевірятимуть за допомогою державної підсумкової атестації. Після 4 класу це буде моніторинг, а після 9 – повноцінне зовнішнє незалежне оцінювання.
Початкова школа може мати найрізноманітніші форми: один чи кілька класів з учнями одного чи різного віку, з одним або кількома вчителями. Закон також дозволяє роботу початкової школи «в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».
Ліцеї матимуть академічне або професійне спрямування, або ж в одному ліцеї будуть класи різних спрямувань. В академічних ліцеях учні зможуть глибоко підготуватися до вищої освіти, у професійних – здобути середню освіту і, водночас, першу професію. Освіта в них триватиме три роки замість нинішніх двох. Додатковий рік навчання зніме проблему катастрофічної нестачі часу й перевантаження старшокласників у нинішній дворічній старшій школі.
Кожен ліцей буде окремою юридичною особою і, як правило, розміститься в окремому приміщенні. Ліцеї задумані не просто як старші класи звичайної школи, а як окремі заклади. Причому, досить великі, де в кожній паралелі є принаймні по 4-5 класів, кожен зі своєю спеціалізацією. А отже, їх буде значно менше, ніж нинішніх 11-річних шкіл. Відповідно і перехід до таких ліцеїв відбуватиметься не так непомітно як зараз – випускники 9 класів складатимуть ЗНО, і за їх підсумками вступатимуть до обраних ліцеїв на конкурсних засадах.
До інших шкіл дітей зараховуватимуть без конкурсу - за винятком ситуацій, коли заяв на навчання в школі більше, ніж місць (у такому разі пріоритет надаватиметься дітям, які живуть на території обслуговування цієї школи).
Нова система запроваджуватиметься поступово, щоб не сказати дуже повільно. Початкова школа запрацює з 1 вересня 2018 року, базова - з 1 вересня 2022 і профільна – з 1 вересня 2027. Проте закон містить опцію запровадження профільного трирічного навчання й раніше – як в окремих закладах, так і по всій країні. В міністерстві освіти й науки не виключають пришвидшення реформи і введення повноцінної 12-річки вже з 1 вересня 2022-23 років.
Такий варіант можливий, якщо суспільство в перші роки реформи усвідомить її важливість, а освітня й бюджетна системи будуть цілком готові до змін.

3. Професійна освіта

Закінчивши 9 класів, діти зможуть навчатися в професійних коледжах, здобуваючи професію як одночасно зі здобуттям повної вищої освіти, так і без нього.

4. Трирічний бакалаврат і дворічна магістратура

Для отримання диплому бакалавра студенти вчитимуться не чотири, а три роки. Натомість навчання в магістратурі стане довшим і триватиме два роки, зараз - півтора. Вступ у магістратуру здійснюватиметься за підсумками ЗНО.

5. Автономія шкіл і більша свобода вчителя

Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, створювати для цього структурні підрозділи. Тобто, теоретично, може існувати заклад, що об’єднує дитсадок, початкову школу, гімназію, ліцей, університет, професійний коледж і музичну чи художню школу. Треба лише отримати відповідні ліцензії і пройти акредитацію.
Заклади освіти зможуть утворювати з іншими юридичними особами освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання.
Всі заклади освіти – від садочків до університетів – отримають значно більше свободи. Досі (з 2014 року) автономію мали лише виші.
Тепер же школи, дитсадки та інші заклади освіти всіх форм власності будуть мати самоврядні колегіальні органи – наглядові (піклувальні) та педагогічні ради, батьківські ради тощо – які прийматимуть найважливіші рішення. До складу наглядової (піклувальної) ради, якій засновник може делегувати свої повноваження, не можуть входити працівники цього закладу освіти і ті, хто в ньому навчається.
Директор школи чи дитсадка обиратиметься на 6 років конкурсною комісією у складі представників інших шкіл, місцевої влади, викладачів педагогічних вишів та громадськості. Для участі в конкурсі треба вільно володіти державною мовою і мати вищу освіту, але засновники мають право встановлювати й додаткові кваліфікаційні вимоги до кандидатів.
Директор самостійно братиме на роботу своїх заступників та інших педагогічних працівників. Освітній заклад має право оголосити конкурс на будь-яку вакансію, але головне, що призначення відбуватимуть без погодження з місцевою владою, яке потрібне зараз.
Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога – їх відповідність державним стандартам освіти, прийнятим міністерством освіти й науки.
Учитель зможе вільно працювати за власною програмою і обирати форми донесення матеріалу до дітей. Водночас, міністерство розроблятиме типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.
Закон скасовує процедуру атестації шкіл та право місцевих управлінь освіти на їх інспектування.
Самі інспекції ліквідують, а працівники методкабінетів займатимуться замість перевірок підтримкою й допомогою закладам освіти. Перевірятиме ж ці заклади лише Державна служба якості освіти. Плановий аудит закладу, що включатиме перевірку дотримання ліцензійних умов, відбуватиметься раз на 10 років.

6. Директором можна бути не більше 12 років

Обмеження терміну перебування однієї людини на посаді керівника пошириться з вишів на всі заклади освіти. Довічних директорів шкіл більше не буде. Людина зможе обиратися на посаду директора не більше двох шестирічних термінів поспіль, а потім зможе працювати на іншій посаді в цій же школі або претендувати на директорство в іншій.

7. Більша зарплата вчителів

Посадовий оклад учителя найнижчої категорії становитиме три мінімальних зарплати. Цього рівня досягатимуть поступово, до 2023 року. Якби її запровадили негайно, такий оклад становив би 9600 гривень, а з різними надбавками вчителі заробляли б іще більше. Проте для цього треба було б знайти мінімум 87 мільярдів бюджетних гривень, що нереально.
Коли автори закону закладали цю норму, мінімальна зарплата дорівнювала прожитковому мінімуму для працездатних осіб. Однак, з 1 січня 2017 року, вже після голосування закону в першому читанні, мінімальну зарплату встановили в розмірі двох мінімумів: 3200 гривень замість 1600, тож вартість освітнього законопроекту зросла на десятки мільярдів.
Тому до другого читання освітній комітет Верховної Ради вніс до тексту поправку, замінивши три мінімальних зарплати на чотири прожиткових мінімуми (на сьогодні 6736 гривень). Однак під час розгляду закону на пленарному засіданні з подачі Юлії Тимошенко поправку провалили.
І хоча на поступове підняття зарплати дається 5 років, все одно виконати цю норму, м’яко кажучи, складно. Тож якщо закон підпише Президент, і він набуде чинності, його зарплатні норми вочевидь все одно переглянуть під час прийняття бюжету-2018. Зарплата вчителів зросте, але наскільки – сказати складно.
Зарплата науково-педагогічного працівника найнижчої кваліфікації буде принаймні на 25% більшою, ніж зарплата вчителя найнижчої категорії. Оклад працівника кожної наступної категорії має підвищуватися принаймні на 10%.

8. Добровільна сертифікація вчителів

Всі педагогічні й науково-педагогічні працівники, як і зараз, мають обов’язково підвищувати кваліфікацію, але ця процедура зазнає докорінних змін. Ці послуги зможуть надавати різні державні, комунальні та приватні установи, а також громадські організації, які матимуть відповідну ліцензію. Вчитель сам обиратиме, де йому підвищувати кваліфікацію, це може бути й кілька різних установ, сумарний час навчання в яких має становити не менше 150 годин на 5 років.
Замість підвищення кваліфікації учитель може з власної ініціативи пройти добровільну сертифікацію на знання предмету і володіння сучасними освітніми методиками. Пройшовши таку сертифікацію, вчитель отримає на три роки сертифікат і 20% надбавку до зарплати, а також зможе навчати інших педагогів.

9. Інклюзивне навчання і перепрофілювання інтернатів

Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами, сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах. За заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися. Якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше.
Дітям з вадами слуху створять умови для навчання мовою жестів.
До 31 грудня 2021 року всі школи-інтернати мають стати або звичайними школами, дитсадками чи іншими закладами освіти, доступними для всіх дітей, або дитячими будинками в системі мінсоцполітики. Рішення про долю кожного інтернату прийматимуть обласні та Київська міська ради.

10. Освітні округи

Різні заклади освіти в межах певної території (включно з закладами позашкільної освіти, культури, фізкультури) становитимуть єдиний освітній округ, своєрідним центром якого стане опорна школа, зручно розташована для підвозу дітей з інших населених пунктів і забезпечена кваліфікованими кадрами та сучасним обладнанням.

11. Українська мова

Освітній процес в усіх закладах освіти відбуватиметься українською мовою. Представники національних меншин мають право навчатися в окремих групах дитсадків та класах початкової школи, в яких, крім української, буде використовуватися в освітньому процесі мова відповідної меншини.
Починаючи з 5 класу, вся освіта відбуватиметься українською мовою, винятки можливі лише для представників корінних народів (перш за все кримських татар), які можуть зберігати двомовне навчання до закінчення старшої школи.
Для першокласників така система запрацює з 1 вересня 2018 року, а для тих, хто почав учитися в школах з мовою національних меншин раніше, - з 1 вересня 2020 року, причому впродовж цих трьох років у школах з навчанням мовами меншин буде поступово збільшуватися кількість предметів, що викладаються українською.
Вивчення української мови стає обов’язковим в усіх закладах освіти (включаючи виші, в багатьох із яких таке викладання припинили на підставі закону «Про вищу освіту»).
У закладах освіти, відповідно до освітньої програми, можуть викладатися одна або кілька дисциплін двома та більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу. Варто відзначити, що серед 24 мов ЄС є і мови деяких нацменшин України – румунська, угорська, польська, болгарська, словацька тощо.
Російська ж мова до мов ЄС не належить, тому навіть окремі предмети чи дисципліни (окрім, власне, курсу російської мови) не зможуть викладатися російською ні в базовій чи профільній школі, ні у музичних або художніх школах, ні в університетах чи професійних коледжах.
Мовна стаття закону, остаточну редакцію якої сформулювала робоча група з представників різних фракцій, міністерства освіти та експертів в день голосування за закон, вже викликали негативну реакцію Москви, Будапешта та Бухареста, однак формально ні ворогам, ні партнерам України нема до чого причепитися – норми цієї статті чітко відповідають як нашій Конституції, так і міжнародним договорам, ратифікованим Україною.
А рівень захисту прав меншин у новому законі все одно значно вищий, ніж рівень захисту українців у тій же Румунії чи Угорщині, не кажучи вже про Росію.

12. Інформаційна прозорість

Кожен заклад освіти зобов’язаний розмістити у відкритому доступі на своєму сайті (чи сайті засновника) всю важливу інформацію про свою діяльність.
До такої інформації закон, зокрема, відносить статут, ліцензії, сертифікати про інституційну акредитацію та акредитацію програм, структуру та органи управління закладу, кадровий склад, освітні програми, мови освітнього процесу, вакансії й конкурси, матеріально-технічне забезпечення, наявність гуртожитків, місць у них та розмір оплати за проживання, результати моніторингу якості, річний звіт, правила прийому, умови доступності для осіб з особливими потребами, розмір плати за навчання, перелік і вартість додаткових послуг тощо.
Обов’язково має оприлюднюватися кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

13. Академічна доброчесність

Закон зобов’язує учасників освітнього процесу дотримуватися академічної доброчесності.
Порушеннями академічної доброчесності вважаються плагіат, самоплагіат (коли людина видає свої старі наукові результати за нові), фабрикація чи фальсифікація даних, списування, обман, хабарництво та необ’єктивне оцінювання.
Порушнику доброчесності загрожує відмова у присудженні наукового ступеня чи звання, позбавлення вже присуджених ступенів, звань, кваліфікаційних категорій, позбавлення права обіймати певні посади. Учнів і студентів за порушення доброчесності можуть направити на перескладання іспиту, контрольної тощо, повторне проходження курсу, позбавити стипендії чи пільг або відрахувати з навчального закладу.

14. Більше джерел фінансування

Держава, як і зараз, виділятиме місцевим бюджетам субвенцію на загальну середню освіту, в тому числі й на здобуття середньої освіти в професійно-технічних закладах. Професійну складову цих закладів фінансуватимуть переважно регіональні бюджети.
Держава фінансуватиме навчання на бюджетних місцях у вишах та підготовку фахівців дефіцитних робітничих професій в системі профтехосвіти.
Місцева влада й органи самоврядування мають створити належні умови для роботи закладів освіти, у т.ч. забезпечити їх приміщеннями та організувати підвезення дітей із сусідніх сіл до опорних шкіл.
Дошкільна і позашкільна освіта фінансуватиметься переважно з місцевих бюджетів, які завдяки децентралізації за три роки зросли більш ніж удвічі. При цьому дитсадки, а також приватні школи, які обґрунтують вартість навчання, отримають додаткові гроші на кожну дитину з держбюджету.
Загалом же кожен заклад освіти матиме право отримувати гроші з бюджетів різних рівнів, а також із будь-яких джерел, не заборонених законом. Освітні заклади матимуть право отримувати добровільні пожертви, гранти, дивіденди, допомогу від батьків, приватних партнерів тощо, надавати платні послуги, продавати вироблену в майстернях чи виробничих підрозділах продукцію тощо. Кошти кожен заклад зможе вільно витрачати на свою статутну діяльність, а тимчасово вільні гроші зможе розміщувати в державних банках.

15.Щоб закон запрацював повною мірою, потрібно ухвалити ще багато документів

Закон «Про освіту» - базовий документ, який містить посилання на інші закони (з яких прийнято лише закон «Про вищу освіту») та підзаконні акти.
Щоб реформа запрацювала на повну силу, необхідно чимшвидше ухвалити закони про середню освіту, про професійну освіту, зміни до Податкового та Митного Кодексів, що зменшать податковий тягар із закладів освіти та інші акти, а також утворити чи реорганізувати органи управління, передбачені новим освітнім законодавством.
Отже, ухвалення нового закону про освіту – далеко не останній, але визначальний крок на шляху освітньої реформи, який визначає її головний зміст і спрямованість. У будь-якому разі на освіту чекають зміни, результати яких зможемо оцінити лише з роками.

понеділок, 24 жовтня 2016 р.

ШІСТЬ ЗАКОНІВ ПСИХОЛОГІЇ, ЯКІ ЗМІНЯТЬ ВАШЕ ЖИТТЯ


Розуміння законів психології допоможе вам пояснити ірраціональність зовнішнього світу і ті дурниці, які люди здійснюють щодня
Представлені тут шість психологічних феноменів допоможуть вам не тільки краще зрозуміти, чому люди повторюють одні й ті ж друниці щодня, але і самому стати кращим, раціональнішим.

Ефект Претфелла. Якщо ви недосконалі, люди будуть любити вас більше

Коли ми хочемо справити на когось враження, то неминуче робимо акцент на кращі сторони своєї особистості. Виявляється, абсолютно дарма: дослідження показують, що демонстрація своєї вразливості і слабкості, навпаки, підвищує рівень емпатії до нас з боку інших людей. Чим більше у вас некритичних недоліків, тим краще до вас будуть ставитись люди.
 
Професор, який виступає перед аудиторією і помітно хвилюється, видається слухачам розумнішим, ніж той, котрий виступає максимально впевнено. Соромитись і робити дурниці під час першого знайомства - провірений, хоча і не очевидний спосіб сподобатись своєму потенційному партнеру.
 
Теорія отримала назву ефекту Претфелла і була перевірена Елліотом Аронсоном, доктором філософії та психології Стендфордського університету.
 
Загалом, помилятися на людях - це не тільки нормально, але й корисно. У будь-якому випадку, до тих пір, поки ваші помилки не приносять серйозних збитків оточуючим.

Ефект Пігмаліона. Великі очікування збільшують продуктивність

Перевіркою цього феномену займався психолог Роберт Розенталь. Він проводив IQ-тести в школах, а потім повідомляв вчителям помилкові результати досліджень. Ті діти, у яких IQ був вищим, ніж в інших, начебто показали "середні" результати. А ті, хто реально показав середній результат, видавались вчителям як діти з найкращими розумовими здібностями. Що, відповідно, відбувалося згодом?
 
Ті учні, яких вчителі вважали більш розумними, починали краще вчитися. Відбувається це тому, що очікування вчителів від цих учнів були вищими, ніж від інших. Зростаючий тиск на учнів змушував їх краще вчитися. Висновок, зроблений Розенталем, характерний не тільки для освіти.
 
"Ваші очікування створюють вашу реальність", - підводить підсумок він.
 
Загалом, якщо ви хочете досягти в житті чогось значного, вам доведеться ставити перед собою нереальні цілі й переоцінювати свою здатність до їх виконання. І це спрацює. Крім того, вченим відомо, що ті лідери, які вимагають від своїх підлеглих нереальних результатів, врешті-решт добиваються від команди набагато більшої віддачі, ніж ті, хто ставить тільки "реальні цілі".

Парадокс вибору. Чим більше у нас опцій на вибір, тим менше ми задоволені прийнятим рішенням

Логічно здається, що чим більше перед нами варіантів на вибір, тим краще. Магазини з великим асортиментом подобаються нам більше, ніж дрібні крамнички. Коли пропозицій з приводу розвитку кар'єри багато, нам здається, що ми обов'язково зробимо хороший вибір.
 
Але психологи Марк Леппер і Шина Айенгар довели, що це не так. Дослідники в межах експерименту запропонували одній групі гурманів, які зайшли в супермаркет, обрати безкоштовно один з шести різних видів джемів, іншим - один з 24. Результати дослідження показали, що 30% людей, які вибирали з шести варіантів, залишились задоволені своїм вибором. З тих, кому довелось вибирати одну банку подарункового джему з 24, задоволеними залишились тільки 3%.
 
Цей феномен виявив психолог Баррі Шварц. Щоб відчуття того, що все йде правильно, не покидало вас, він радить штучно обмежувати кількість опцій. Це, до речі, пояснює, чому користувачі продукцією Apple задоволені нею більше, ніж користувачі ґаджетів іншої марки. Або чому ті, хто ходить за продуктами в невеликі продуктові крамнички, відчувають себе більш задоволеними, ніж відвідувачі великих гіпермаркетів.

Ефект свідка. Чим більше людей навколо того, хто потребує допомоги, тим менша ймовірність, що йому хтось допоможе

Цей ефект дуже добре ілюструє притча про доброго самаритянина. Він пояснює також багато трагічних подій в нашій історії. Дослідники називають його "змішуванням відповідальності".
 
Якщо хтось із людей на вулиці потрапив в біду і потребує допомоги, то у нього куди більше шансів отримати її, якщо поруч проходить одна людина, ніж якщо поруч - цілий натовп. Якщо хтось кричить про допомогу, а поруч знаходиться велика кількість людей, то кожен з них воліє ігнорувати благання, тому що "допоможуть інші". Якщо ж благання про допомогу буде звернене до конкретної людини на пустій вулиці, то шансів на те, що на неї відгукнуться, куди більше. Це, до речі, пояснює бездушність і холод великих мегаполісів.
 
Вплив цього ефекту довели психологи Бібб Латане і Джон Дерлі. Вони провели експеримент, в ході якого імітували ситуацію, коли старшокласники били слабкого "ботаніка" в шкільній роздягальні на очах в інших школярів. 85% тих, хто був єдиним свідком приниження, кидались на допомогу жертві і допомагали їй. А от якщо за тим, що відбувається, стежили вже двоє учнів, шанси на те, що хтось із них допоможе жертві, падали до 65%. Якщо свідків було четверо, шанси, що хоч хтось із них зверне увагу, падали до 31%.
 
Загалом, якщо ви потрапили у важку ситуацію і потребуєте допомоги, то звертайтесь не відразу до всіх, хто може допомогти, а конкретно, персонально до когось. Іншими словами, краще кричати не "Допоможіть хоч хто-небудь!", а "Чоловік у сірому пальто, врятуйте мене!"

Ефект прожектора. Люди, чия голова постійно забита роздумами, не помічають очевидних речей

Більшість людей в даний момент зайняті якимись серйозними роздумами. Коли вони знаходяться в компанії, але занурений у свої думки, то не помічають навіть очевидних речей, довели вчені з Корнельського університету.
 
Якщо говорити простіше, то абсолютно все рівно, як ви виглядаєте, коли збираєтесь в офіс чи університет. Більшість людей просто не звернуть увагу на ваш зовнішній вигляд. У центрі уваги ви опиняєтесь набагато рідше, ніж думаєте. А тому можна перестати хвилюватись про зовнішні атрибути життя. Не купуйте дорогий автомобіль або смартфон, щоб "засвітитись" перед колегами: вам може здаватися інакше, але більшості з них взагалі все рівно, що у вас там є. Вони зайняті своїми проблемами.

Ефект фокусування. Люди переоцінюють значення речей і явищ, які обдумують

"Ніщо в житті не має такого великого значення, як вам здається".
Девід Канеман
Наскільки велика різниця в щоденному настрої між людиною, яка заробляє $20 тис. на рік, і людиною, яка заробляє 4000 грн на місяць? Майже ніякої. Тобто вона є, але вона мінімальна. Чи станете ви щасливішим, якщо проведете решту життя в будинку на морі? Навряд. Іншими словами, жителі Каліфорнії, де більше 300 сонячних днів у році, нітрохи не щасливіші, ніж мешканці Нью-Йорка або Чикаго.
 
Цим ефектом, до речі, активно користуються маркетологи. Вони переконують вас, що купівля того чи іншого товару зробить вас щасливішими. Але навряд чи вони стримають свою обіцянку.
 
Для боротьби з цим психологічним ефектом вам доведеться зрозуміти одну просту аксіому: ніщо не буде настільки ж важливим через рік або навіть через тиждень, як вам здається сьогодні. Ставтесь до життя і його негараздів легше і простіше. І, ще, змиріться з тим, що люди просто не вміють прогнозувати майбутнє. Тому буде краще, якщо ви перестанете взагалі будувати довгострокові плани.

неділя, 25 вересня 2016 р.


Як виховати більш впевнену в собі дитину: 12 порад від психолога


Впевненість в собі — це один із найкращих подарунків, який батьки можуть зробити своїй дитині.
Карл Пікарт, психолог та автор 15 книг для батьків, вважає, що дитина, яка не відчуває довіри зі сторони батьків, неохоче пробуватиме щось нове, адже боятиметься невдач та можливості розчарувати інших. А як результат, це може негативно вплинути на її подальше життя. Тому робота батьків полягає в заохочуванні дитини та підтримці, оскільки їй доводиться вирішувати складні завдання.
Отож, якщо ви хочете виховати більш впевнену в собі дитину, ознайомтесь із 12 порадами від Карла Пікарта.

1. Цінуйте зусилля дитини, незважаючи на те, досягла вона успіху чи ні

Коли ви дорослішаєте, то важливим є сам процес, а не пункт призначення. Тому, як радить Карл Пікарт, заб’є ваша дитина гол у ворота противника, чи викотиться він поза межі поля, — аплодуйте їй, виражаючи своє захоплення.
Діти ніколи не повинні ніяковіти через спробу щось зробити.

2. Заохочуйте дитину до практикування чогось нового

Заохочуйте дитину займатись тим, що її цікавить, але старайтесь не тиснути на неї.
За словами геніальної піаністки Harmony Shu, вона почала займатись, коли їй було 3 роки. Однак постійні заняття давали впевненість в тому, що з часом в неї все виходитиме набагато краще.

3. Дозвольте дитині самостійно вирішувати проблеми

Якщо ви самі виконуєте всю важку роботу за свою дитину, в неї ніколи не розвинуться здібності та не з’явиться впевненість, що вона може вирішувати проблеми самостійно.
Надмірна батьківська допомога може перешкоджати розвитку впевненості в собі, адже бере початок від з’ясування всього самостійно

4. Дозвольте дитині чинити так, як дозволяє її вік

Не надійтесь, що ваша дитина буде робити все так, як годиться дорослому.
Думка про те, що добре — це лише так, як роблять батьки, може перешкоджати намаганням щось зробити по-своєму. Прагнення відповідати очікуванням, які не відповідають віку дитини, можуть знизити впевненість в собі

5. Заохочуйте цікавість

Інколи ви можете втомлюватись, відповідаючи на нескінченні запитання дитини, але її прагнення все знати потрібно лише збільшувати.
Пол Харіс з Гарвардського університету зазначив, що задавати запитання — це корисна вправа для розвитку дитини, тому що означає, що вона розуміє про існування речей, про які вона нічого не знає.
Коли діти починають ходити до школи, ті, батьки яких заохочували до пізнання нового, краще сприймають інформацію за інших однокласників. Іншими словами, вони знають, як вчитись краще та швидше.

6. Не створюйте дитині легких шляхів та не робіть винятків

За словами психолога Пікарта, такі вчинки зі сторони батьків ніколи не сприятимуть розвитку впевненості в собі.

7. Не критикуйте дитину

Ніщо не завдаватиме більшої шкоди самооцінці дитини, аніж критика. Батьки не повинні казати дітям, що ті зробили щось погано, однак мають підтримувати та вносити певні пропозиції.
Якщо ваша дитина боїться зазнати невдачі, тому що знає, що ви будете злитись чи розчаруєтесь в ній, вона ніколи не пробуватиме чогось досягнути.
Найчастіше батьківська критика понижує самооцінку та розуміння власної важливості

8. Сприймайте помилки як шанс навчитись чогось

“Якщо ви вчитесь на помилках, то зміцнюєте впевненість в собі”, - стверджує психолог.
Але це може статись лише тоді, коли батьки сприймають помилки, як можливість удосконалюватись.
Не старайтесь постійно захищати свою дитину від провалів. Дозвольте їй помилитись, щоб допомогти зрозуміти, як наступного разу по-іншому можна вирішити те чи інше питання.

9. Будьте готові до нових викликів та випробувань в житті дітини

Щоб дитина була впевнена в собі, батькам слід показувати, що, незалежно від того, яким страшним та важким може здаватись випробування, вона все подолає.

10. Вчіть дитину того, що самі знаєте

Батьки завжди герої для своїх дітей, принаймні, поки останні ще не виросли. Тому використовуйте цю силу, щоб навчити дитину того, що ви знаєте самі — як думати, діяти та говорити. Подавайте хороший приклад і будьте зразком для наслідування.
Якщо дитина бачить, як її батьки досягають успіху, то й сама буде більш впевнена в собі і в тому, що вона теж може багато чого досягнути.

11. Підтримуйте дитину, коли в її житті стається неприємність

Життя несправедливе, і рано чи пізно, але кожна дитина дізнається про це і відчує на власному досвіді. Тому коли діти стикаються з неприємностями, батьки повинні підтримувати та нагадувати, що на шлях до успіху можуть бути і невдачі.

12. Будьте авторитетом, однак не надто суворим

Коли батьки дуже вимогливі або занадто суворі, впевненість в собі значно знижується. Розуміння того, що за вчинене можна бути покараним, віддаляє дитину від дій та намагань самоутвердитись.

середа, 7 вересня 2016 р.



ІДЕАЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ, НА ДУМКУ БАТЬКІВ
1. Приходить на роботу на годину раніше, і ви його завжди можете зустріти по дорозі на вашу роботу.
2. Йде з роботи на кілька годин пізніше, і ви його завжди можете зустріти по дорозі з вашої роботи.
3. У будь-який момент і в будь-якому місці (на вулиці, в автобусі, в магазині ...) до нього можна звернутися і отримати вичерпну консультацію.
4. У будь-який час доби йому можна зателефонувати і отримати вичерпну інформацію.
5. Охоче роздає всім бажаючим номер свого мобільного і домашнього телефонів зі словами: "Телефонуйте в будь-який час!"
6. У будь-який час доби можна зайти до нього додому і отримати вичерпну консультацію.
7. Завжди буває вдома (якщо тільки не на роботі!)
8. Працює без відпусток.
9. Якщо і бере відпустку, то може прийти на роботу по першому Вашому дзвінку.
10. Готовий прийти на роботу в будь-який час доби. Він ніколи не втомлюється і ніколи не спить.
11. І взагалі - він свій хлопець. Його поплескаєш по плечу, скажеш: "Треба!" - І він все зробить.
12. Одинокий (адже сім'я забирає його час в учнів).
13. Бажано, щоб і не витрачав час на створення сім'ї.
14. Бажано - робот. Щоб не втомлювався, не спав, не їв, працював від мережі або батарейки, не хворів і не засмучувався при хамському до нього зверненні.
15. Ніколи не їсть, а тому не має перерви навіть для прийняття їжі, вже не кажучи про обідню перерву.
16. У силу відсутності потреби в їжі і сні, а також сім'ї, живе в школі.
17. Не потребує зарплати. А навіщо вона йому, якщо вчитель - це покликання?